Ліфт – наше спільне майно

imagesОдне з болючих питань у наших багатоповерхівках – це і ліфти. Мешканці таких будинків не цілком обізнані у тонкощах: за який рахунок і хто повинен утримувати та обслуговувати ліфти, проводити експертні обстеження, ремонтувати. Велика кількість мешканців звикла до того, що за все відповідає ЖЕК.

Але, які насправді реалії?

Згідно з частиною 2 статті 382 Цивільного кодексу, власники квартир будинку є співвласниками всіх конструкцій будинку і його обладнання, в тому числі і ліфту – він належить їм всім на праві спільної сумісної власності.

Власник (співвласник майна),  згідно ст.360 Цивільного Кодексу, зобов’язаний  брати  участь  у  витратах  на управління,  утримання та збереження  спільного  майна. Стаття 369  ЦКУ визначає, що розпоряджання майном,  яке є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Це є прерогатива власників квартир – співвласників цього ліфту. Але, головне що повинні всі розуміти – це те, що ЖЕК чи управитель є лише замовником у спеціалізованого підприємства послуги з обслуговування ліфта, а його безпосереднім власником – саме ми.

Взаємовідносини між ліфтовою організацією та власниками ліфтів ( у нашому випадку ці повноваження покладені на ЖЕК, ЖБК, ОСББ, УК, ПП) відбуваються на підставі Договорів про повне технічне обслуговування ліфтів. Тариф на це обслуговування  затверджується  виконкомом міської ради. Підставою для розрахунку тарифу є  Наказ № 369 від 09.11.2006 «Про затвердження Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації.

Даним Наказом визначено:

Вартість технічного  обслуговування  ліфтів  НЕ  включає  суми витрат на:

     – роботи капітального ремонту;

     – будівельні та електромонтажні роботи;

– роботи, пов’язані   із   заміною   чи   доробкою   вузлів  та електричних  схем,   які   не   відповідають   вимогам   безпечної експлуатації ліфта;

    –  роботи, пов’язані з ліквідацією наслідків аварій,  навмисного пошкодження,    порушень     правил    експлуатації    та    норм  енергопостачання, крадіжок обладнання;

     – експертні обстеження   та   повні   періодичні   планові   та позачергові технічні огляди.

Всі затрати на вище викладені роботи не входять у тариф (квартплату), тому логічно, що повинні додатково покладатися на власника, тобто на всіх нас. Але… враховуючи, що більшість наших ліфтів досягли 25 річного терміну експлуатації і підлягають проведенню відповідних експертиз та капітальних ремонтів, місцева влада і державна не може стояти осторонь ліфтової проблеми. Потрібне цільове виділення коштів за Програмою реформування ЖКГ  і потреба їх визначається сумою з великою кількістю нулів, тому що заміна одного ліфта (або повний капремонт) коштує біля 200тис.грн. Зможе держава та місцевий бюджет врегулювати це складне питання – це проблема іншого порядку. Але ми всі повинні бути готові до розуміння того, що надалі ніхто не буде утримувати наше з вами майно з загальних грошей – податків всіх громадян, в тому числі тих, які взагалі не мають відношення до ліфтів. Так чи інакше, але утримання власного майна – це стане проблемою лише власника цього майна.

Багато кому не подобається карточна система, і на це є законні підстави. Всі звикли, що оплата за житлово-комунальні послуги йде з розрахунку майнової частки (загальної площі квартири). У кого квартира більше, той сплачує за всі послуги більше, незважаючи на те, скільки людей проживає у такій квартирі. Справедливо це чи ні, віднесемо це на роздум кожного, але на сьогодні питання нарахування плати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території визначається Постановою Кабінету Міністрів України. І цей нормативно-правовий акт визначив розрахунковою одиницею саме м2 площі квартири.

Крім того, субсидії та пільги певним категоріям громадян надаються на тариф (квартплату),але не на ліфтову картку. Тому наявність карткової система не може позбавляти прав «пільгових» громадян і напевно такі питання будуть ще вирішуватися міською радою чи центральним органом влади.

Як бачите, проблема з ліфтами є дуже не простою. Можливо потрібно передати їх в управління (на баланс) спеціалізованим підприємствам, розуміючи при цьому, що вартість за їх повне обслуговування суттєво підвищиться. Чи передати їх у комунальну власність територіальної громади та утримувати їх відповідним комунальним підприємством. В будь-якому разі таке питання повинно вирішуватися ґрунтовно, з урахуванням всіх плюсів та мінусів.

Скоропад І.М

Опубліковано в рубриці Консультації

Ваш коментар